Знайомство з Економчиком

На іграшковій фабриці щодня з’являлися на світ різні іграшки. Зі штучного хутра й тканини виникали кумедні м’які цуценята, кошенята, ведмедики; з пластмаси — ляльки, літаки, роботи; з дерева — кубики, лялькові меблі; з металу — машинки.

Майстер-лялькар купував та завозив на фабрику потрібні матеріали. Весь день він та його помічники працювали, виготовляючи іграшки. А ввечері машини відвозили до крамниць готову продукцію. На смітнику ж опинялися рештки металу та пластику, обрізки тканини, дерев’яна стружка. І це дуже засмучувало Майстра. “Шкода, що доводиться викидати матеріали, за які заплачено гроші. Це дуже неощадливо, — міркував він. — Матеріали добрі, якісні. Вони могли б іще прислужитися. Але як?” Думав він, думав і нарешті придумав: зробив з усіх обрізків та уламків іграшку. Трохи дивну, але дуже симпатичну.

Замислився Майстер-лялькар, як назвати свій витвір: “Завдяки тобі моя фабрика працює за правилами економіки — не витрачає ресурси марно. Дякую, що допоміг мені стати ощадливим. Назву тебе Економчиком”, — вирішив Майстер.

Він задоволено усміхнувся і пішов відпочивати, залишивши нову іграшку на столі. Рівно опівночі місячний промінчик зазирнув до кімнати й легко торкнувся ляльки. Тієї ж миті Економчик ожив, заворушив ручками й ніжками, зістрибнув зі столу… і вирішив помандрувати по світу — щоб робити людям добро та вчити їх бути ощадливими.

Автор Баластрік Г. В.